З моеї тераси видно мiсяць, який цiєї ночi менi нагадуЄ нiгтик на одному з чарiвних пальчикiв якоЇсь пишноЇ зiрки... Звiдси, з цiеї спостережної вежi , в години безоння я спостерiгаю щоночi, як цей нiгтик бiльшає, аж поки не перетворюЄться на величезну
МОЯ БАБУНЯ ПРО CТВОРЕННЯ СВIТУ
З моеї тераси видно мiсяць, який цiєї ночi менi нагадуЄ нiгтик на одному з
чарiвних пальчикiв якоЇсь пишноЇ зiрки...
Звiдси, з цiеї спостережної вежi , в години безоння я спостерiгаю щоночi, як цей
нiгтик бiльшає, аж поки не перетворюЄться на величезну фосфоруючу кулю, вплив
якоЇ на нашу блакитну планету описували з давнiх давен.
Але чи замислювались ви хоч раз, чому мiсяць зיявляЄться перед нами у рiзних
фазах? Хто знаЄ секрет такоЇ дивноЇ метаморфози?
Є секрети, що передаються споконвiку, але у якi втаЄмниченi лише тi, що навiть у
глибокiй старостi зберiгають здатнiсть дивуватися мов дiти...
Моя бабуня, мати моєї матерi, була саме такою незвичайною iстотою. Премудра, хоч
i не вчена, вона вiдкривала менi найнеймовiрнiшу и найпрекраснiшу космогонiю, и
моЇ дитячi очi робилися великi як блюдця вiд здивування, слухаючи ЇЇ.
Закiнчувався першй день свiтотворення, коли Господь, якому набридла темрява,
вирiшив створити свiтло.
Вiн почав його творити, ще не впевнений у тому, якими будуть небеснi свiтила, що
Їх хотив намалювати на чорнiй небеснiй твердi. Спочатку взявся за зорi, малюючи
Їх одну за одною енергiйними змахами пензля. Коли дiйшла черга до мiсяця,
стомлений цiлоденною важкою роботою, Господь почав наносити на безкраЄ синЄ
полотно фарбу, мазок за мазком, виправляючи та замальовуючи невдале...
Моя невгамовна цiкавiсть виливалась у тисячу i одне притаманне дiтям <чому?>...
Бабуня ж , терпляче розкриваючи менi таЄмницi загадкового для мене всесвiту, не
переставала
вiдповiдати на них так, як могла лише вона:
Через утому Творець -- продовжувала, загойдуючи мене на руках -- забув стерти
те, що намалював ранiше, i тому, залишенi на небеснiй твердi мазки фарби
перетворилися на рiзнi фази мiсяця.
Зараз, багато рокiв по тому, я знаю, що моя бабуня вигадала таке притаманне Їй
створення свiту заради мене.
В усякому разi, думаю я, таке прийнятне, прекрасне и поетичне пояснення не
згiрше за iншi дае розумiння незрозумiлого.
Вже давно моя бабуня вирушила туди, звiдки фази мiсяця не видно, але я i досi
думаю, дивлячись на нашого супутника:
<Чи тiльки тебе одного створено абияк?>.
Створення свiту, ця iсторiя, початок и кiнець якоЇ, можливо, нiколи не будуть
повнiстю розгаданi, являе собою жахливе протирiччя: з одного боку, точнiсть
небесноЇ механiки, а з другого, людина, яка, до речi... нiчого досконалого не
мае!!!!
Я впевнений, що моя бабуня, яка знала справжнiй секрет створення свiту, так i не
втаємничила мене в нього, бо розумiла, що рано чи пiзно, я про нього довiдаюсь
також.
Дивлячись згори на нашу землю, занурену у темряву нетерпимостi i жорстокостi, я
знаю, що мiсяць не був единим, якого стомлений Господь створив незграбно и з
нехiттю...
F. J. M. Domínguez Gonzáles
2007.
Traducción al Ucraniano
Olga Tobilevych
|
